A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Новоселівська громада
Полтавська область, Полтавський район

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Новоселівська об’єднана територіальна громада утворена 30 червня 2019 року. До її складу ввійшли 27 населених пунктів з чотирьох сільських рад – Новоселівської (Новоселівка, Брунівка, Вільховий Ріг, Крюкове, Пасківка, Терентіївка); Надержинщинської (Надержинщина, Божківське, Забаряни, Кованьківка, Шили); Нестеренківської (Нестеренки, Березівка, Васильці, Головки, Гонтарі, Мар'ївка, Ступки, Сусідки); Черкасівської (Черкасівка, Божки, Божкове, Бурти, Вербове, Вільхівщина, Коломак, Опішняни). 22 грудня 2019 року відбулося приєднання Рунівщинської сільської ради (Рунівщина, Гаврилки, Глоби, Карнаухи, Петрашівка, Сягайли, Фисуни).

Населені пункти Новоселівської ОТГ мають вагому історичну спадщину, яка варта уваги.

Новоселівка – мальовниче село Полтавського району, центр Новоселівської об’єднаної територіальної громади. ради. Засноване в кінці ХІХ століття. Воно розташоване на лівому березі річки Свинківка (права притока річки Коломаку), за 13 кілометрів від Полтави.

За свідченням корінних жителів назва населеного пункту Новоселівка виникла в зв’язку із новим заселенням земельних ділянок, які продавав поміщик А.В. Гайдар. На лівому березі річки Свинківки збудовано залізничний роз’їзд «Свинківку». За словами старожилів, біля роз’їзду поміщик Гайдар збудував шинок. У 1897 році чоловік на прізвище Глоба купив у поміщика хату, в якій був шинок, ставши першим жителем села.

21 вересня 1941 року територія сільської ради опинилась у окупації німецьких загарбників. Фашисти зруйнували село і господарство колгоспу, 80 відсотків будинків було спалено. Вивезено на примусові роботи до Німеччини 16 чоловік.

Села були звільнені від фашистської навали 22 вересня 1943 року. Відбудовувалися села, відновлювалося сільське господарство, проводилося укрупнення колгоспу імені Чапаєва: у 1950 році до нього приєднався колгосп «Червоний Схід» (с. Крюкове), у 1955 році – колгосп імені Горького (с. Вакуленці) і «Комінтерн» (с. Крутий Берег).

У 1962 році встановлено обеліск Слави на честь воїнів-односельців, загиблих на фронтах Великої Вітчизняної війни (96 чоловік).

У різні роки Новоселівську сільську раду очолювали: Михайло Михайлович Наливайко, Дем’ян Дем’янович Дем’янко, Віталій Павлович Страшко, Валентина Олександрівна Сімінько. З 15 березня 1985 року головою Новоселівської сільської ради народних депутатів обрана Людмила Панасівна Макаренко, яка працює на цій посаді до цього часу.

 

Надержинщина розташована на лівому березі річки Свинківка, на відстані 16,5 км. від обласного та районного центру.  Вище за течією на відстані 2,5 км розташоване село Шили, на протилежному березі — село Кованьківка. Ще до сільської ради належать села Божківське (до 2009 року – селище) та Забаряни. Через село проходить автомобільна дорога Т 1707.

Село Надержинщина згадується в історичних джерелах кінця ХІХ ст.

На час перепису 1900 року на хуторі Надержинщина (з Кованьківкою та Брунівкою) Руновщанської волості Полтавського повіту діяла Кованьківська сільська громада селян-власників; налічувалось 78 господарств, 668 жителів.

Село у часи німецько-радянської війни було окуповане нацистськими військами з 21 жовтня 1941 року по 23 жовтня 1943 року. На фронтах загинуло 165 односельчан.

На території села завжди проживали дуже працьовиті люди. У селі були розміщені такі фермерські господарства: «Зоря», «Надія-2», «Урожай», «Вікторія», «Доля», «Світанок», «Початок», «Поляна», «Лісополоса», «Нива», «Авангард» та інші. Село славилося розведенням великої рогатої худоби, свиней, вирощенням зернових культур та виготовленням насіння.

У Надержинщині збудовані такі пам'ятники:

-  Надгробок на братській могилі радянських воїнів, полеглим 1943 року при визволенні села;

-  пам'ятник воїнам-односельчанам, загиблим у роки радянсько-німецької війни (збудований 1955 року).

 

Раніше в літературних джерелах існують згадки про появу с. Кованьківка, де і відбувалося зародження територіальної громади. Родоначальником с. Кованьківки був реєстровий козак Олексій, або ще його називали Олешко-Кованька в 1709 році. Згодом 17 січня 1715 року Каванька одержав гетьманський універсал на частку Соколькою Байрока, тобто підтвердження на землі даній йому ще гетьманом Мазепою. У 1727 році Каваньки стали родоначальниками великої династії дворян.

На підстав рішення Полтавського облвиконкому від  30.12.86 р. №485 «Про перейменування та утворення окремих сільських рад в Диканському, Карлівському, Кобелянському, Козельщинському, Полтавському районах області» та на підставі рішення Полтавського Райвиконкому від 20.01.87 р. була утворена Надержинщинська сільська Рада народних депутатів.

 

Нестеренківська сільська рада була створена 30 грудня 1986 року. До цього тутешні землі були у складі Мар’ївської та Рунівщинської сільрад. Переважна частина населення зосереджена у селах Нестеренки та Мар’ївка.

Взагалі, навколишня територія була заселена дуже давно. На південь від с. Нестеренки, в урочищах Діброва Рунівська та Рубіжна, знайдено поселення доби бронзи (ІІІ – кінець ІІ тисячоліття до н.е.). А на північ від Мар’ївки, зовсім поряд (на території Котелевського району), розташоване знамените Більське городище, відоме як місто Гелон. Ймовірно, з цих земель походив один з «семи наймудріших» стародавнього світу – Анахарсіс.

Коли саме виникли села Нестеренки і Мар’ївка, точно невідомо. Є відомості, що за часів кріпаччини на місці Мар’ївки було село Чехачівка, яке належало панові Чехачову. Він продав свій маєток (а разом з ним і село) дідичеві  Запольському. Відтоді назва Чехачівка змінилась на Запольщину. Від дідича Запольського село перейшло у володіння поміщика Мар’єва й отримало нинішню назву, яка вже не змінювалася. На відміну від Чехачівки, що виникла як кріпацьке село, Нестеренки, Головки, Гонтарі, Васильці, Ступки, Страшки – це колишні козацькі хутори, на яких оселилися козаки після остаточної ліквідації Запорізької Січі у 1775 році. Відповідно їхні назви походять від імені або прізвища козака, який заснував хутір та почав обробляти навколишні землі.

Історія донесла до нас прізвища найбільш успішних господарів та заможних землевласників тих часів. Це козаки Петраш, Кудря, Василець, зять останнього Карнаух, поміщики Старицькі, князь Ернестов. Так, за ініціативи Захара Васильця у 1878 році в Мар’ївці була збудована школа.

Майже одночасно зі школою (у 1881 році) у Мар’ївці з’явилася й церква (на жаль, її як і все село у 1943 році спалили німці).

У 1928 році 11 родин с. Ступки створили товариство по спільному обробітку землі «Зелене поле». Це було перше колективне господарство на території сільради. З 1939 року селяни почали приділяти більше уваги тваринництву. Ця галузь була добре розвинена в одному із колгоспів району – «ім. Будьонного», де розводили ВРХ, свиней, коней.

Окрім сільського господарства, активно розвивалася у сільраді й освіта. У 30-х роках ХХ століття у Нестеренках вже працювала початкова школа, причому розміщувалася в звичайній хаті – дерев’яному зрубі. У Мар’ївці земську школу відкрили 14 жовтня 1913 року. До 1941 року Мар’ївська школа мала п’ять випусків і провела у доросле життя близько 150 випускників. У роки Великої Вітчизняної війни чимало з них на фронтах захищали рідну землю.

У 1993 році у Мар’ївській школі було створено історико-краєзнавчий гурток «Краєзнавець». На території сільради функціонує й Нестеренківська початкова школа.

 

Рунівщина розташована на правому березі річки Свинківки, на відстані 18 км від Полтави. Село засноване у першій половині ХVІІІ століття. Спершу воно належало поміщиці Н. Потьомкіній, яка переселила сюди своїх кріпаків. Згодом землі Рунівщини перейшли у володіння поміщика Швидченка.

У XIX ст. належала поміщикові Руновському, від ім’я якого і дістала згодом свою теперішню назву. Під час революції Рунівщина належала поміщиці Чичеріній.

Згідно архівних даних з 1923 року по  жовтень 1925 рік існував Рунівщинський район.  5 грудня 1925 року в відділі управління Полтавського районного товариства був зареєстрований статут Рунівщинського районного  товариства допомоги ліквідації неписьменності і малодосвідченості.

У жовтні 1936 року  в Рунівщині був відкритий універмаг, перший серед сіл Полтавського району.

У післявоєнні роки протягом 1944-1950 роки в Улянівці було збудовано 79 нових хат.

В 1957 році Рунівщину прикрасив новий будинок сільмагу, а в Улянівці була збудована нова школа. В Рунівщині відкрилася лікарня на 10 ліжок і амбулаторія. Провісником великого будівництва на селі стало відкриття 1-го липня 1958 року в Рунівщині цегельного заводу. В 1958 році було проведено радіо до 570 хат, а в 1964 році почав працювати новий сільський будинок культури. 1975 року – збудовані двохповерховий будинок для вчителів, нова лікарня. В 1985 році визначною подією стало відкриття нового торгівельного центру. Розпочато газифікацію сіл у 1990 році, введено в експлуатацію ГРС.

Відновлена історична пам’ять видатного скульптора, поета, художника, громадського та військового діяча Михайла Омельяновича Гаврилка, який народився у 1882 році поблизу села Рунівщини у козацькій сім'ї. Скульптурні твори М.О. Гаврилка зберігаються в музеях Кракова, Львова та навіть Парижа. 5 вересня 2012 року Рунівщинська громада відзначила 130-рячницю від дня народження славетного земляка. Відбулося урочисте відкриття стели та висаджено парк імені Михайла Гаврилка. Створено козацьку сотню ім. М.О. Гаврилка.

 

Черкасівка – село Новоселівської об’єднаної територіальної громади, розташоване на правому березі р. Коломак за 25 км від м. Полтави і за 3 км від залізничної станції Божково.

Згадується в історичних джерелах за Генеральним описом 1765 року хутір вдови купця Черкаського, від прізвища якого походить назва населеного пункту. Входив до складу Полтавської Першої сотні Полтавського полку.

В 1807 році, стараннями поміщика Андрія Єсипенка, збудована мурована, холодна з окремою дзвіницею Троїцька церква.

За переписом 1859 року у Черкасівці, яка була власницьким селом, налічувалось 26 дворів, 196 жителів, винокурня, церква, дзвіниця.

В 1926 році у селі Черкасівка, яке було центром Черкасівської сільської ради Руновщанського району, налічувалось 100 господарств, 456 жителів. Під час колективізації в населених пунктах , підпорядкованих Черкасівській сільській раді, створено ТСОЗи, які в 1937 році об’єдналися в колгосп імені 518 (за першу п’ятирічку в країні намічалося побудувати 518 заводів і фабрик).

У роки німецько-фашистської окупації, 22.09.1941 – 19.09.1943 років на війну були призвані 454 жителі сільської ради, не повернулися з війни – 172 жителі.

У Черкасівці встановлено Пам’ятний знак на честь воїнів – односельців, які полягли на фронтах Великої Вітчизняної війни (1976 рік) погруддя М.О. Щорса (1967 рік).

 

 

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь