Воїни, які загинули захищаючи територіальну цілісність України

Сергій Горожанкін (26.05.2002 -12.03.2022), житель села Рунівщина, закінчив Рунівщинську ЗОШ, перед армією працював на агропідприємстві. Після завершення строкової служби вирішив продовжити захищати Україну в десантно-штурмових військах.
26 травня 2022 року йому мав виповнитися 21 рік. В нього залишилися мама, тато, та брат-підліток.

Похований Сергій на Новій Алеї Героїв у селі Затурине.

Віталій Качалка (07.02.1980-12.04.2022). Народився в селі Нестеренки Новоселівської громади. Свого часу закінчив Рунівщинську школу. Проживав у Полтаві.

На початку повномасштабного вторгнення росії, Віталій пішов на фронт інженером-механіком, був направлений до Краматорська. Загинув воїн 10 квітня на Сході країни.
У нього залишилися мама, цивільна дружина, сестра та молодший брат, який і нині боронить Україну від російських окупантів.

Прощання відбулося 4 травня 2022 року у Свято-Успенському кафедральному соборі в Полтаві. Поховали воїна на новій Алеї Героїв у селі Затурино.
Для тих хто знав Віталія, він назавжди залишиться спокійним, приязним, компанійським та дуже роботящим чоловіком.

Вічна пам'ять герою.

Анатолій Кір’ян (квітень 1978 - 13.07.2022), народився у Великій Багачці, а проживав у селі Крюкове нашої громади.
До війни Анатолій працював охоронцем на підприємстві.
Був покликаний до лав Збройних сил України на початку повномасштабного російського вторгнення.

Захищаючи територіальну цілісність України та життя кожного громадянина, наш земляк, командир бойової машини, сержант Анатолій Кір’ян загинув під час артилерійського обстрілу в районі Мар’їнки Донецької області.

У нього залишилися мама, брат, дві доньки та маленький онук.
Поховали Героя на кладовищі в селі Крюкове.

Сергій Дулькевич (23.01.1979-13.03.2022), народився та проживав у селі Черкасівка, до війни працював на комбікормовому заводі. У 2014 він також боронив Україну від окупантів.
На початку березня 2022 знову пішов до лав ЗСУ, щоб не дати російським загарбникам знищити нашу Батьківщину. У нього залишилися дружина, син та донька.
20 березня 2022 року воїна поховали на кладовищі у селі Черкасівка.

Микола Чепіга (10.08.1977-17.06.2014).
Закінчив 9-ть класів Полтавської школи №21 та вступив до Полтавського професійно-технічного училища №3, отримав спеціальність слюсаря.
Після училища у 1995 році проходив службу у Збройних Силах України у внутрішніх військах.
18 березня 2014 року одним із перших добровольцем пішов захищати нашу Батьківщину. Служив у 24-му батальйоні територіальної оборони «Айдар» рядовим.
17 червня 2014 року у районі селища Металіст під Луганськом передова група батальйону «Айдар» потрапила в засідку і була обстріляна з важкого озброєння. Микола був поранений та потрапив у полон до кадирівців. 2 липня 2014 р. стало відомо, що він загинув.

Похований Герой на Алеї Героїв в Полтаві.
У Миколи залишалися дружина, двоє доньок та матір.

Олександр Глушко (11.11.1984 - 11.02.2021) житель села Рунівщина, закінчив Рунівщинську ЗОШ. 
Загинув наш земляк, боєць інженерно-саперного взводу, від кулі ворожого снайпера в районі селища Зайцеве, що поблизу Горлівки, Донецької області.

У Олександра залишилася дружина, син, донька та матір з сестрою.
Похований Герой на кладовищі у селі Петрашівка.

Олександр Бублик (02.02.1987-29.08.2014), житель села Нестеренки. Загинув у 2014 році під Іловайськом.
Навчався у Рунівщинській ЗОШ. Після закінчення школи пішов до лав армії, а потім продовжив службу на контрактній основі. У 2014 році з початком антитерористичної операції був мобілізований. Мав звання молодший сержант, був командиром відділення снайперів у підрозділі 93-ї окремої механізованої бригади.

Загинув під час виходу з Іловайського котла так званим "Зеленим коридором". Був ексгумований пошуковцями Місії "Евакуація-200" у вересні 2014 р. та впізнаний за експертизою ДНК. Похований в місті Дніпро на Краснопільському кладовищі.

З родини загиблого лишилася тільки мама, яка наразі проживає зі своєю сестрою в Дніпрі.

Володимир Афанасьєв житель Машівської громади, але народився Воїн у селі Рунівщина. Загинув Володимир обороняючи Україну від російської навали, 12 березня поблизу села Степне Волноваського району (Донецька область). 

21 березня 2022 року, громада провела його в останню путь. Йому був всього 21 рік.

З Героєм попрощалися поблизу дзвіниці Свято-Успенського кафедрального собору. А поховали на Алеї Героїв на кладовищі в селі Затурино.

Сергій Страшко (11.10.1997-18.04.2022) народився в селі Нестеренки, закінчив Рунівщинську загальноосвітню школу, а згодом професійно-технічне училище за професією будівельника.
Після повернення зі строкової служби, вирішив стати професійним військовим та підписав контракт зі збройними силами України.
Загинув наш земляк в місті Попасна Луганської області, під час вибуху від влучення ворожих боєприпасів.

У нього залишилися мама, 18-річна сестра, та бабуся з дідусем.
Похований Сергій Страшко на кладовищі в рідному селі.

Валерій Анатолійович Мініннік (13.04.1978-17.07.2022) народився в селі Божківське, тут закінчив середню школу. Проживав та був зареєстрованим в Терешківській громаді. Мав власну справу.  Старший солдат ЗСУ загинув внаслідок мінометного обстрілу поблизу населеного пункту Вершина Бахмутського району Донецької області.

Нагороджений посмертно орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Нагороду воїну присвоїли за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.

Полеглому Воїнові було 44 роки. Поховали захисника у Терешківській громаді.

Власенко Максим Гаррієвич (28.06.1983-08.12.2022р.) проживав разом з родиною в селі Мар’ївка. 

До війни працював трактористом на приватному підприємстві в нашій громаді. З початком повномасштабного вторгнення, став до лав української армії.

Загинув наш земляк поблизу Бахмута Донецької області.

У нього залишилися дружина, дві донечки, мама, сестра та два брати. 

Простилися з Героєм 14 грудня 2022 року, похований Максим на кладовищі в селі Мар’ївка.

Микола Сергеєв (02.02.1990-11.02.2023) народився в селі Петрашівка, закінчив Рунівщинську загальноосвітню школу.

До початку російського вторгнення в 2022 році, працював на агропідприємстві. Старший стрілець мотопіхотного батальйону, солдат, загинув наш земляк виконуючи бойове призначення поблизу Авдіївки Донецької області під час артилерійського обстрілу.

У нього залишилися бабуся, молодший брат, тітка та дядько.

Поховали солдата на кладовищі в селі Петрашівка.

Прощання з героєм відбулося 16 лютого. Слава Україні! Героям Слава!

 Володимир Земляк (04.07.1977-22.02.2023) командир бойової машини, солдат ЗСУ. Із 2007 року проживав в селі Черкасівка.

До початку російського вторгнення працював охоронцем на підприємстві.

У березні 2022 був призваним боронити український народ. 

Наш Захисник 22 лютого 2023 року поклав своє життя за Україну поблизу Авдіївки під час артилерійського обстрілу.

1 березня 2023 року громада простилася з Володимиром, похований на кладовищі в селі Черкасівка.

В нього залишилися мама, донька та маленький онук.

Пасічник Ярослав (29.05.1990-31.08.2023). 

Народився Ярослав у селі Кустолове Новосанжарського району Полтавської області.

З початком повномасштабного вторгнення був у місцевій теробороні, займався волонтерством, доставляв гуманітарну допомогу у віддалені прифронтові деокуповані села.

Був призваний на військову службу за призовом у січні цього року.
Служив оператором 12 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону 87-го окремого аеромобільного батальйону військової частини А2582.

Виконуючи бойове завдання, вірний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину-Україну, загинув 31 серпня 2023 року під час ворожого обстрілу в районі населеного пункту Вербове, Пологівського району Запорізької області

В Ярослава залишилася мама та дідусь.
Поховали героя 15 вересня 2023 року на новій Алеї Героїв у Затурино.

Олександр Степаненко 

Загинув солдат ЗСУ, житель села Головки захищаючи територіальну цілісність України та життя кожного громадянина.

Воїн народився 27 листопада 2000 року. Загинув наш земляк виконуючи бойове завдання 15 січня 2024 року в Запорізькій області.

До початку повномаштабного вторгнення Олександр працював сварщиком на місцевому аграрному підприємстві.

У Героя залишилася мама, брат та дві сестри.

Поховали Олександра 20 січня 2024 року на кладовищі в селі Мар'ївка.

Андрій Баташев

Загинув 18 лютого 2024 року в Харківській області. Житель села Рунівщина 1975 року народження, солдат ЗСУ. Воїн переїхав до нашої громади з Запорізької області, що наразі під окупацією. Проживав у селі Рунівщина, як внутрішньопереміщена особа, до призову Андрій працював у комунальному підприємстві "Турбота". Згодом пішов захищати Батьківщину.

Прощання з воїном відбулося 29 лютого  2024 року. Похований Герой на кладовищі в селі Рунівщина. 

Сергій Шарпило

Загинув Герой, молодший сержант ЗСУ, житель села Пасківка захищаючи територіальну цілісність України та життя кожного громадянина.

Воїн народився 12 січня 2002 року. Загинув наш земляк виконуючи бойове завдання, вірний бойовій присязі, захищаючи нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність у бою 07 лютого 2024 року в Харківській області.

Прощання відбулося 13.02.2024 року. похований Воїн на кладовищі в селі Пасківка. 

Павло Бовт (20.02.1998-23.04.2024.) народився в Почаєві Кременецького району Тернопільської області.

Житель села Мар’ївка, Герой, солдат Національної гвардії України, сапер.

Павло був призваний на захист Батьківщини у березні 2022 року.

Життя Воїна обірвалося 23 квітня внаслідок підриву на невідомому вибуховому пристрої в Донецькій області під час виконання бойового завдання. 

Павло Бовт до останнього залишився вірний присязі, своїй Батьківщині та побратимам.

У Воїна залишилися мама, сестра брат, рідні та близькі.

Поховали Героя на кладовищі у рідному селі.

Олексій Прокоф'єв  солдат ЗСУ. Захисник народився 20 лютого 1977 року в Марʼївці, проживав у Полтаві. 

Прощалися з загиблим 11 травня 2024 року у Полтаві біля Свято-Успенського собору.

До війни працював водієм тролейбуса. На військову службу до лав ЗСУ призваний у січні 2024 року. Служив на посаді водія 132-го окремого розвідувального батальйону у складі Десантно-штурмових військ.

26 квітня 2024 року, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, отримав тяжкі поранення. Серце військового зупинилося 6 травня. 

16 серпня наша громада провела в останню путь солдата ЗСУ, жителя села Божкове Андрія Білоконя ( 11 жовтня 1974 року - 8 серпня 2024 року). 

Загинув наш земляк виконуючи бойове завдання, вірний бойовій присязі, захищаючи Батьківщину, виявивши стійкість і мужність, виконуючи бойове завдання 8 серпня 2024 року в Запорізькій області внаслідок застосування ворогом бойового дрона.

З початком повномасштабного російського вторгнення Андрій пішов добровольцем до Збройних сил України.

До війни працював на залізниці старшим механіком.

У Воїна залишилася дружина, син, який нині продовжує боронити Батьківщину у складі ЗСУ та донька.

Поховали Воїна на кладовищі в рідному селі.

Андрій назавжди залишиться в наших серцях таким як він був – доброзичливим, усміхненим, чесним, порядним, відповідальним, великим патріотом України.

Бондаренко Віталій Іванович (28.09.1993-22.03.2024) житель села Божківське.

Народився 28 вересня 1993 року, уродженець села Пилипенки Зіньківського району. 

В 2014-2016 рр. Віталій брав безпосередню бойову участь в зоні АТО на сході України в складі батальйону "Азов".

З початком повномасштабного вторгнення рф в Україну, знову став на захист Батьківщини. Служив у складі 3-ї окремої штурмової бригади на посаді навідника. 

Загинув Віталій 22 березня 2024 року під час виконання бойового завдання в Донецькій області. 

Похований в Білій Церкві. У Героя залишилися дружина та мама.

Макеєв Артур Володимирович “Арчі” (22.09.1972-03.05.2024) житель села Божківське, народився в селі Сторожове на Полтавщині. До початку повномасштабного вторгнення працював водієм-механіком, це була його дитяча мрія, яку він здійснив - працювати з усіма видами машин. 

Після початку війни у березні мобілізувався до 18-ї окремої бригади армійської авіації, згодом був переведений до 3-ї окремої штурмової бригади. Як розповідають рідні, Артур  вважав своїм обовʼязком захищати Україну на полі бою, за неї і віддав найцінніше - власне життя.

Загинув Герой в Луганській області похований селі Бочанівка Полтавського району. 

У Героя залишилися дружина, два сини та мама.  

Старший сержант Збройних Сил України, жителель села Божківське Олег Миколайович Артеменко. Йому було 48 років.

До початку повномасштабного вторгнення Олег працював у Кримінально-виконавчій службі Державної пенітенціарної служби України, обіймаючи керівні посади. У квітні цього року він був призваний на захист Батьківщини.

Виконуючи бойове завдання та залишаючись вірним військовій присязі на вірність Українському народу, Олег загинув 29 вересня 2024 року в Харківській області під час бою за свободу та незалежність України.

Олег запам’ятається нам як відданий патріот, чудовий чоловік, люблячий батько та справжній захисник Батьківщини. Його пам’ять житиме в серцях всіх, хто його знав і любив.

Поховали Героя на кладовищі в селі Крюково.

У Воїна залишилися дружина та син-підліток.

 Учасник бойових дій, старший сержант ЗСУ, житель села Божково - Роман Васильович Сіданич, 1973 року народження.

До початку повномасштабного вторгнення Роман тривалий час працював на агропідприємстві "Альфа-капітал".

Був добрим, чуйним до сім'ї та односельців.

Мав нагороди - "За Звитягу Та Вірність" та медаль з відзнакою президента України "За оборону України ".

У Героя залишилися син, донька та кохана дружина.

Слава Героям України!

Світла та вічна пам'ять!