Воїни, які загинули захищаючи територіальну цілісність України

Сергій Горожанкін (26.05.2002 -12.03.2022), житель села Рунівщина, закінчив Рунівщинську ЗОШ, перед армією працював на агропідприємстві. Після завершення строкової служби вирішив продовжити захищати Україну в десантно-штурмових військах.
26 травня 2022 року йому мав виповнитися 21 рік. В нього залишилися мама, тато, та брат-підліток.

Похований Сергій на Новій Алеї Героїв у селі Затурине.

Віталій Качалка (07.02.1980-10.04.2022). Народився в селі Нестеренки Новоселівської громади. Свого часу закінчив Рунівщинську школу. Проживав у Полтаві.

На початку повномасштабного вторгнення росії, Віталій пішов на фронт інженером-механіком, був направлений до Краматорська. Загинув воїн 10 квітня на Сході країни.
У нього залишилися мама, цивільна дружина, сестра та молодший брат, який і нині боронить Україну від російських окупантів.

Прощання відбулося 4 травня 2022 року у Свято-Успенському кафедральному соборі в Полтаві. Поховали воїна на новій Алеї Героїв у селі Затурино.
Для тих хто знав Віталія, він назавжди залишиться спокійним, приязним, компанійським та дуже роботящим чоловіком.

Вічна пам'ять герою.

Анатолій Кір’ян (квітень 1978 - 13.07.2022), народився у Великій Багачці, а проживав у селі Крюкове нашої громади.
До війни Анатолій працював охоронцем на підприємстві.
Був покликаний до лав Збройних сил України на початку повномасштабного російського вторгнення.

Захищаючи територіальну цілісність України та життя кожного громадянина, наш земляк, командир бойової машини, сержант Анатолій Кір’ян загинув під час артилерійського обстрілу в районі Мар’їнки Донецької області.

У нього залишилися мама, брат, дві доньки та маленький онук.
Поховали Героя на кладовищі в селі Крюкове.

Сергій Дулькевич (23.01.1979-13.03.2022), народився та проживав у селі Черкасівка, до війни працював на комбікормовому заводі. У 2014 він також боронив Україну від окупантів.
На початку березня 2022 знову пішов до лав ЗСУ, щоб не дати російським загарбникам знищити нашу Батьківщину. У нього залишилися дружина, син та донька.
20 березня 2022 року воїна поховали на кладовищі у селі Черкасівка.

Микола Чепіга (10.08.1977-17.06.2014).
Закінчив 9-ть класів Полтавської школи №21 та вступив до Полтавського професійно-технічного училища №3, отримав спеціальність слюсаря.
Після училища у 1995 році проходив службу у Збройних Силах України у внутрішніх військах.
18 березня 2014 року одним із перших добровольцем пішов захищати нашу Батьківщину. Служив у 24-му батальйоні територіальної оборони «Айдар» рядовим.
17 червня 2014 року у районі селища Металіст під Луганськом передова група батальйону «Айдар» потрапила в засідку і була обстріляна з важкого озброєння. Микола був поранений та потрапив у полон до кадирівців. 2 липня 2014 р. стало відомо, що він загинув.

Похований Герой на Алеї Героїв в Полтаві.
У Миколи залишалися дружина, двоє доньок та матір.

Олександр Глушко (11.11.1984 - 11.02.2021) житель села Рунівщина, закінчив Рунівщинську ЗОШ. 
Загинув наш земляк, боєць інженерно-саперного взводу, від кулі ворожого снайпера в районі селища Зайцеве, що поблизу Горлівки, Донецької області.

У Олександра залишилася дружина, син, донька та матір з сестрою.
Похований Герой на кладовищі у селі Петрашівка.

Олександр Бублик (02.02.1987-29.08.2014), житель села Нестеренки. Загинув у 2014 році під Іловайськом.
Навчався у Рунівщинській ЗОШ. Після закінчення школи пішов до лав армії, а потім продовжив службу на контрактній основі. У 2014 році з початком антитерористичної операції був мобілізований. Мав звання молодший сержант, був командиром відділення снайперів у підрозділі 93-ї окремої механізованої бригади.

Загинув під час виходу з Іловайського котла так званим "Зеленим коридором". Був ексгумований пошуковцями Місії "Евакуація-200" у вересні 2014 р. та впізнаний за експертизою ДНК. Похований в місті Дніпро на Краснопільському кладовищі.

З родини загиблого лишилася тільки мама, яка наразі проживає зі своєю сестрою в Дніпрі.

Сергій Страшко (11.10.1997-18.04.2022) народився в селі Нестеренки, закінчив Рунівщинську загальноосвітню школу, а згодом професійно-технічне училище за професією будівельника.
Після повернення зі строкової служби, вирішив стати професійним військовим та підписав контракт зі збройними силами України.
Загинув наш земляк в місті Попасна Луганської області, під час вибуху від влучення ворожих боєприпасів.

У нього залишилися мама, 18-річна сестра, та бабуся з дідусем.
Похований Сергій Страшко на кладовищі в рідному селі.

Власенко Максим Гаррієвич (28.06.1983-08.12.2022р.) проживав разом з родиною в селі Мар’ївка. 

До війни працював трактористом на приватному підприємстві в нашій громаді. З початком повномасштабного вторгнення, став до лав української армії.

Загинув наш земляк поблизу Бахмута Донецької області.

У нього залишилися дружина, дві донечки, мама, сестра та два брати. 

Простилися з Героєм 14 грудня 2022 року, похований Максим на кладовищі в селі Мар’ївка.

Микола Сергеєв (02.02.1990-11.02.2023) народився в селі Петрашівка, закінчив Рунівщинську загальноосвітню школу.

До початку російського вторгнення в 2022 році, працював на агропідприємстві. Старший стрілець мотопіхотного батальйону, солдат, загинув наш земляк виконуючи бойове призначення поблизу Авдіївки Донецької області під час артилерійського обстрілу.

У нього залишилися бабуся, молодший брат, тітка та дядько.

Поховали солдата на кладовищі в селі Петрашівка.

Прощання з героєм відбулося 16 лютого. Слава Україні! Героям Слава!

 Володимир Земляк (04.07.1977-22.02.2023) командир бойової машини, солдат ЗСУ. Із 2007 року проживав в селі Черкасівка.

До початку російського вторгнення працював охоронцем на підприємстві.

У березні 2022 був призваним боронити український народ. 

Наш Захисник 22 лютого 2023 року поклав своє життя за Україну поблизу Авдіївки під час артилерійського обстрілу.

1 березня 2023 року громада простилася з Володимиром, похований на кладовищі в селі Черкасівка.

В нього залишилися мама, донька та маленький онук.

Пасічник Ярослав (29.05.1990-31.08.2023). 

Народився Ярослав у селі Кустолове Новосанжарського району Полтавської області.

З початком повномасштабного вторгнення був у місцевій теробороні, займався волонтерством, доставляв гуманітарну допомогу у віддалені прифронтові деокуповані села.

Був призваний на військову службу за призовом у січні цього року.
Служив оператором 12 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону 87-го окремого аеромобільного батальйону військової частини А2582.

Виконуючи бойове завдання, вірний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину-Україну, загинув 31 серпня 2023 року під час ворожого обстрілу в районі населеного пункту Вербове, Пологівського району Запорізької області

В Ярослава залишилася мама та дідусь.
Поховали героя 15 вересня 2023 року на новій Алеї Героїв у Затурино.